Декарбонізація сталеливарної промисловості Китаю передбачає поступову заміну конвертерних виробництв на електрометалургійні підприємства. Така інформація міститься в дорожній карті, презентованій China Metallurgical Industry Planning and Research Institute (MPI).
План створений як деталізація двох документів, прийнятих на національному рівні. Перший з них стратегічний – Working Guidance for Carbon Dioxide Peaking and Carbon Neutrality in Full and Faithful Implementation of the New Development Philosophy. Другий документ є більш конкретним і стосується різних галузей – Action Plan for Reaching Carbon Dioxide Peak Before 2030.
Згідно з дорожньою картою, КНР планує до 2025 року наростити частку електрометалургії у загальній структурі потужностей до 15% з поточних 10%. Зараз основний спосіб виробництва сталі в Китаї – конвертерний, на нього припадає 90% усіх сталеплавильних потужностей. Ця технологія створює більший обсяг викидів CO2, оскільки передбачає застосування викопних видів палива.
Одним із завдань декарбонізації китайської металургії також стане оптимізація виробничих процесів із метою перегляду структури сировини. Так, передбачається до 2025 року збільшити частку металобрухту в шихті при конвертерному виробництві з поточних 10-25% до 30%. Очікується, що це призведе до зростання споживання брухту до 2025 року до 320 млн. т. Першорядним завданням є розвиток сировинної бази. До 2025 року MPI очікує, що металофонд у країні досягне 1,2 млрд тонн, що дасть змогу забезпечити збирання брухту у розмірі 300 млн т на рік.
Зазначимо, що в Україні частка електрометалургії також не перевищує 5%. Одним з небагатьох підприємств, які використовують при виробництві стали електродугові печі, та працюючих максимально наближено до європейських екологічних стандартів, є побудований з нуля електросталеплавильний комплекс у м.Дніпро.
Крім того, плани Китаю передбачають зниження викидів під час транспортування вантажів. Зокрема, одна з цілей – до 2030 року знизити енергоспоживання національним залізничним оператором на 10%. Ще одне завдання – інтеграція металургійного та хімічного виробництва для максимальної переробки відходів, у т.ч. викидів вуглецю. Цільовий показник переробки відходів на рівні 60% має бути досягнутий до 2030 року.